Вентиляція покрівлі під металочерепицею

Утеплення скатної покрівлі здається справою не складною, але при порушенні технології можуть виникнути проблеми з енергозбереженням та мікрокліматом у приміщенні.

Ключовим моментом у роботі покрівельного пирога є збереження утеплювача в сухості, оскільки мокра (або волога) теплоізоляція втрачає свої ізоляційні властивості.

Найбільший ворог мінераловатної теплоізоляції є конденсат, який утворюється в точці роси при попаданні в цю зону вологого теплого повітря з приміщення. Коли повітря остигає в товщі утеплювача, зайва пара переходить у рідкий стан і викликає намокання вати. Для запобігання цьому процесу застосовують пароізоляційні плівки, які не пропускають в холодну зону покрівельного пирога тепле повітря з житлового приміщення, запобігаючи таким чином конденсації.

Вентиляція підпокрівельного простору під металочерепицею

Але проблема будь-якої пароізоляції у неможливості забезпечити 100% захист утеплювача від пари. При будь-якій якості виконання робіт все одно будуть дрібні дефекти в пароізоляційному шарі, через які повітря все-таки знайде собі шлях на волю. А також процесу дифузії ніхто не скасовував, за допомогою якого молекули води разом із повітрям проходять навіть через суцільний поліетилен. З цієї причини пар, що потрапив у товщу утеплювача, слід вивести назовні якнайшвидше, щоб він не встиг натворити біди.

Процес виведення пари з теплоізоляції разом із захистом її від намокання забезпечується за допомогою супердифузійних мембран. Вони здатні виводити пару у великих кількостях за одиницю часу, але для цього необхідно забезпечити інтенсивне рух повітря над поверхнею мембрани.

Для забезпечення вентиляції покрівельного пирога роблять повітряний зазор між мембраною та металочерепицею. Але для циркуляції повітря над мембраною необхідно, крім наявності повітряного зазору, забезпечити приплив повітря (на карнизі) та його вихід (на коньку). Тобто мають бути припливно-витяжні отвори на карнизі та в коньковій зоні, площа яких розраховується за таблицею, залежно від параметрів скату.

Для захисту підпокрівельного простору від попадання снігу часто застосовують поролонові ущільнювачі для закриття отворів між коньковою планкою та металочерепицею, або конькові стрічки, що повністю закривають вентиляційну щілину між листами. Дані матеріали значною мірою гальмують потоки повітря та сильно знижують ефективність підпокрівельної вентиляції, навіть якщо витяжні отвори зроблені з урахуванням рекомендацій щодо їхньої площі.

З закритими вихідними вентиляційними отворами є ризик накопичення вологи в утеплювачі, що неминуче призведе до погіршення теплоізоляційних властивостей утеплювача, і може навіть спровокувати підтікання конденсату всередину приміщення з псуванням внутрішнього оздоблення.

То яке ж рішення для захисту покрівлі від задування снігу та забезпечення достатньої вентиляції підпокрівельного простору? Рішення є, і воно досить просте та логічне, хоча чомусь зовсім не популярне. Для цього давно придуманий покрівельний аератор для металочерепиці. Працює він за тим самим принципом, що й для бітумної черепиці. Монтується на верх листа над вирізаним отвором. Нижня частина корпусу виготовляється для різної конфігурації профілів, що забезпечує щільне та герметичне прилягання аератора до поверхні металочерепиці.

Виробник: Kronoplast

Аератор Kronoplast WPBN

2 951,20 ₴

від 2 108,00 ₴ / шт.

Розрахунок кількості аераторів для металочерепиці по правильному повинен виконуватися з урахуванням вимог до площі вихідних вентиляційних отворів відповідно до параметрів покрівлі та площі отвору аератора. Але якщо рахувати приблизно, то можна керуватися формулою — 1 аератор (⌀125 мм) на 10 м² площі ската. Розташовують аератори якомога ближче до верхньої межі ската з рівною відстанню між собою.